АЛЬБОМ ДИТЯЧИХ ПІСЕНЬ, грудень 2009 - січень 2010

ЗАПИСУЄМО АУДІО-АЛЬБОМ ДИТЯЧИХ ПІСЕНЬ!!!

Там будуть пісеньки про ліниві вареники, чорнолапе-чорнохвосте, джинсового слона, грушку, про щасливого хлопчика, про Небесного Царя, про маленьку доню, про незабудки, про білого зайчика і ще – дві колискові про анголятко та Божу благодать і про пастушка біля водограю :)))

Дві пісні мої, одна Оліна, решта – мої мелодії на слова чудових українських поетів Романа Скиби, Анатолія Качана, Лідії Повх, Лесі Медик-Яремчук.

Левова частка роботи належить справжньому ЛЕВОВІ – аранжувальнику і звукооператору Леону Кенні.
Працювати з ним – захоплююче! Він професіонал!

Пісні вже перевірені на наших дітях – на моїй Ярині, Олесьових та Олених Андрійкові й Марійці. ДІТЯМ ПОДОБАЄТЬСЯ!!! УРА! ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО УСПІХ ГАРАНТОВАНО!

Бог уже поблагословив нас коштами на запис альбому. Слава Йому!

Юля Шутенко

...ростуть плоди - радій! і далі йди..., 23 квітня 2008 р.

Протягом квітня-травня 2008 р. ми плідно попрацювали над записом сингла “На вулицях талих рік”.
Робота була дуже цікавою і йшла легко.
Перед “Кроками” відкрився новий овид.
По-перше, сама пісня натякає на початок наступного творчого періоду: відрізняється як текстом, так і музикою від струменів першого і другого альбомів гурту. Хоча, звісно, “Кроки” все-одно залишаються впізнавані. :)
По-друге, ми вперше записувалися в іншого звукооператора й на професійнішій студії. Однак за нашим рідним Славою Москаленком ми залишили право аранжувати пісню.
Також уперше ми заплатили більше грошей, ніж будь-коли, а це додавало відповідальності.
Робота з Олексієм Дроздом (а саме він записував і зводив пісню) – важливий новий досвід для кожного з нас.
Я дуже рада, що в записі цього разу взяли участь уже такі рідні й невід‘ємні для нас люди, як Олена й Світлана Артюх (бек-вокали), Джонатан Піріні (соло-гітара), Максим Вус (бас), Данило Калашников (барабани). Отже, вперше вдалося записатися таким складом, яким протягом 2007-2008 рр. ми концертували.
А ще… Просто приємно, що пісня дуже сподобалася моїм батькам:)
Стосовно виходу пісні у світ є одна оригінальна ідея. Якщо її вдасться реалізувати, то я про це обов‘язково напишу. Зараз тільки можу сказати, що пісня побачить широкі простори, тобто зустрінеться зі своїм слухачем, цієї осені 2008 р.

Аскольдова могила, 25 грудня 2007 р.

23 грудня в греко-католицькій церкві, що на Аскольдовій могилі, було храмове свято. Спільнота церкви вирішила провести фестиваль християнської пісні, на який було запрошено і нас, гурт “Кроки”. Виступили ми вдало. Усі були в пречудовому настрої.

Найбільше я радію, що наші пісні не мають конфесійних обмежень і служать Божим дітям, не залежно від того, до якої церкви вони ходять. Харизмати, баптисти, євангелісти, римо-католики, греко-католики, православні сприймають “на ура” нашу творчість. Це так тішить… Хай живе ЄДНІСТЬ БОЖОЇ ЦЕРКВИ!!!

Концерт у Красноперекопську, 17 грудня 2007 р.

15-16 грудня 2007 р. побували в Красноперекопську.
Їздили: я, мій Андрій, Оксана Кривцова, Олена та Світлана Артюх, Джонатан і Рут, Слава Бондарков, Макс Вус.
У п‘ятницю ввечері грали концерт (6 пісень – Слава, 12 – ми), при чому “Кроківська” україномовна творчість зовсім не стала перешкодою для північно-кримських слухачів. Усім дуже сподобалося, незважаючи на те, що чули нас уперше. Нас усіх неймовірно вразила доброзичливість і щирість людей. З якою вдячністю, повагою і пошаною вони нас приймали! Хоча бачили нас уперше…

Виступ на форумі "Почуй голоси ВІЛ-СНІДУ, знайди свій голос", 12 листопада 2007 р.

8 листопади ми грали на форумі “Почуй голоси ВІЛ-СНІДУ, знайди свій голос”, цього разу без Ані й без Славіка Б., однак компанія все-одно була величенька: Оксана(флейта), Макс В.(бас), Джонатан(гітара), Олена і Світлана(вокали), Женя(перкусія), Макс Тр.(джамбей), я(гітара, голос).

У той день мені здалося, що якість виступ гурту на 99% залежить від звукооператора, оскільки такого байдужого і загальмованого крутильника ручок на пульті я ще не бачила.

Завдяки Сашку Мамедову, що співав перед нами, концерт набув безпосереднього, неформального настрою, тому я більше говорила між піснями, ніж будь-коли. Загалом і слухачам, і виконавцям було добре і приємно. Багато людей після закінчення підходили і дякували. Один хлопець сказав, що ніколи ще не чув такої музики в живому виконанні, і що йому дуже сподобалося. Нам подарували по трояндочці, ще й дали невеличку матеріальну винагороду, що було несподівано і дуже доречно для багатьох із нас.

Вийшов альбом "Володар таємниць", 17 квітня 2007 р.

Любі друзі та однодумці!
ЩИРО ВІТАЮ з виходом у світ альбому “Володар Таємниць”.
Звершилося!
УРА! УРА! УРА!

Прем'єра "Біжімо долинами...", 3 квітня 2007 р.

1 квітня ми (“Кроки”+Бондаркові) вперше на людях заспівали нашу “Біжімо долинами стрімко, мов стріли”, стилізовану, завдяки Маріанні, під ірландську народну.
Ех, як я люблю вас, мої рідні Маріанно і Славо!
Як я люблю з вами разом летіти на крилах до нашого Володаря Таємниць!

"Божий дотик", 30 березня 2007 р.

25 березня 2007 року ми дружною компанією помандрували у церкву “Божий дотик”, щоб презентувати кілька пісень із нашого нового альбому, який скоро з‘явиться у світ.
Було приємно, що разом із нами прийшла величенька група підтримки (Кера, Женя, Сергій, Оксана, Настя, Андрій, Діма, Володя) + звукооператор Женя і продюсер Андрій.
Грали таким складом: strybunochka – вокал, гітара, olyaando – вокал, anya_mandarina – скрипка, беквокал,
zazuzeba – флейта, беквокал, maxvus бас, rodionski – гітара, shutka – перкусія, + місцевий Вася – міні конги.
Здається, і ми, і слухачі залишилися задоволенні.

Половинка «Кроків» у Євпаторії, 12 березня 2007 р.

Ми, Стрибуночка і Зазузеба чи половинка «Кроків», поїхали до Євпаторії насамперед для того, щоб провідати наших добрих друзів, а також – виступити на концерті на честь свята 8 березня.
Великим подарунком стало вже те, що ми вирвалися зі звично-буденного плину і змогли подивитися на життя по-іншому.
У суботу, 10 березня, на вокзалі нас зустрів як-завжди-філософський Слава, вдома – гостинна Маріанна, серйозна Даринка і весела Машка. Після обіду та милої бесіди ходили до моря. Того дня воно було то молочно-білим, то стальним. Зачаровував спокій курортних євпаторійських будівель, небо прикрашав рухомий орнамент чайок. Прохолодний вітер рвучко грався нашими шаликами і нагадував, що весна тільки-но починається.
Після прогулянки завітали до дитячого будинку сімейного типу, де нас зустріла втомлена, сувора матір прийомних дітей. Вона разюче нагадувала домомучительницю із мультика «Малюк і Карлсон», але жінка все ж раділа нашому візитові. Дітей гукнули, ми зібралися в окремій кімнаті, порозмовляли про Божу любов і влаштували спонтанне шоу талантів. Виступали по-черзі – то ми, то діти. Віддаю пошану матері: усі діти ходять до музичної школи на різні інструменти, мають свої інструменти вдома. Тому в той вечір ми почули п’єски, зіграні дитячими руками на блок-флейті, скрипочці, фортепіано… На завершення – добряче повеселилися, співаючи й показуючи невмирущі пісні «Рибки в воде», «Если б я был червяком», «Один построил свой дом на песке», «Эта песенка для Царя».
Увечері кухня Бондаркових перетворилася на храм Господній – славили нашого дорогоцінного Бога в єдності сердець.
Недільного ранку, 11 березня, дружненько вирушили в «Ракету» на концерт. Зал виявився дуже холодним – коли Слава чи я співали, з рота йшла пара. Поприходили жінки та компанія хлопців. Через холод концерт не був довгий, Слава декламував вірші, співав пісні, також грали і співали ми. Після концерту жінки дякували, одна християнка, що назвала себе тітонькою Катею, подарувала нам власноруч випечені пиріжки та пачку зеленого чаю з жасмином – благословення на дорогу до Києва.
Компанія хлопців не поспішала розбігатися, вони колом оточили Славу, а коли повз проходили ми, то вигукнули: «Девушки! Далеко не уходите! Мы вас ждем!» Хлопці виявилися новоспеченим євпаторійським гуртом. Спілкування не хотілося припиняти, і Маріанна запросила всіх на чай. Хлопці ділилися своєю творчістю, ми – своєю. Мене підбадьорило те, що на концерті їм дуже сподобалася пісня «Дикі леви», тому просили зіграти ще раз. Хлопці обмінялися зі Славою контактами, сподіваюся, вони продовжать спілкування.
Потім ми прогулялися до моря. У цей день воно було яскраво синім. Весняне сонце усміхалося, набережною неквапно прогулювалися жителі міста. Маріанна показала нам величну церкву Святого Миколая та мечеть, одну з найбільших в Європі.
Ще трохи спілкування за кухонним столом і… – в дорогу до Києва.

Що для нас - грати разом, 21 лютого 2007 р.

“Як прекрасно грати разом! Це як політ у небо, це як танець під літнім дощем, це як мчати верхи…”
Стрибуночка

“Для мене це як ковток повітря, як чиста вода тропічного озера – і не дуже холодна, щоб стигнули зуби і не тепла, щоб було неприємно пірнути в неї. Можливо, це кінець тієї пустелі, в якій я себе відчуваю вже декілька років.. Одним словом – я тану…”
Макс

“Це те, за чим я скучила – грати, імпровізувати, вільно, легко, не думаючи про те, що саме “треба” грати!!!”
Мандаринка

“Мне тоже понравилось играть экспромтом и играть Кроковским составом. Я такого чего-то наиграла, что сейчас даже вспомнить не могу :)))”
Зазузеба