Половинка «Кроків» у Євпаторії, 12 березня 2007 р.

Ми, Стрибуночка і Зазузеба чи половинка «Кроків», поїхали до Євпаторії насамперед для того, щоб провідати наших добрих друзів, а також – виступити на концерті на честь свята 8 березня.
Великим подарунком стало вже те, що ми вирвалися зі звично-буденного плину і змогли подивитися на життя по-іншому.
У суботу, 10 березня, на вокзалі нас зустрів як-завжди-філософський Слава, вдома – гостинна Маріанна, серйозна Даринка і весела Машка. Після обіду та милої бесіди ходили до моря. Того дня воно було то молочно-білим, то стальним. Зачаровував спокій курортних євпаторійських будівель, небо прикрашав рухомий орнамент чайок. Прохолодний вітер рвучко грався нашими шаликами і нагадував, що весна тільки-но починається.
Після прогулянки завітали до дитячого будинку сімейного типу, де нас зустріла втомлена, сувора матір прийомних дітей. Вона разюче нагадувала домомучительницю із мультика «Малюк і Карлсон», але жінка все ж раділа нашому візитові. Дітей гукнули, ми зібралися в окремій кімнаті, порозмовляли про Божу любов і влаштували спонтанне шоу талантів. Виступали по-черзі – то ми, то діти. Віддаю пошану матері: усі діти ходять до музичної школи на різні інструменти, мають свої інструменти вдома. Тому в той вечір ми почули п’єски, зіграні дитячими руками на блок-флейті, скрипочці, фортепіано… На завершення – добряче повеселилися, співаючи й показуючи невмирущі пісні «Рибки в воде», «Если б я был червяком», «Один построил свой дом на песке», «Эта песенка для Царя».
Увечері кухня Бондаркових перетворилася на храм Господній – славили нашого дорогоцінного Бога в єдності сердець.
Недільного ранку, 11 березня, дружненько вирушили в «Ракету» на концерт. Зал виявився дуже холодним – коли Слава чи я співали, з рота йшла пара. Поприходили жінки та компанія хлопців. Через холод концерт не був довгий, Слава декламував вірші, співав пісні, також грали і співали ми. Після концерту жінки дякували, одна християнка, що назвала себе тітонькою Катею, подарувала нам власноруч випечені пиріжки та пачку зеленого чаю з жасмином – благословення на дорогу до Києва.
Компанія хлопців не поспішала розбігатися, вони колом оточили Славу, а коли повз проходили ми, то вигукнули: «Девушки! Далеко не уходите! Мы вас ждем!» Хлопці виявилися новоспеченим євпаторійським гуртом. Спілкування не хотілося припиняти, і Маріанна запросила всіх на чай. Хлопці ділилися своєю творчістю, ми – своєю. Мене підбадьорило те, що на концерті їм дуже сподобалася пісня «Дикі леви», тому просили зіграти ще раз. Хлопці обмінялися зі Славою контактами, сподіваюся, вони продовжать спілкування.
Потім ми прогулялися до моря. У цей день воно було яскраво синім. Весняне сонце усміхалося, набережною неквапно прогулювалися жителі міста. Маріанна показала нам величну церкву Святого Миколая та мечеть, одну з найбільших в Європі.
Ще трохи спілкування за кухонним столом і… – в дорогу до Києва.